П’ятикласники та їх адаптація до процесу навчання
(батьківські збори)

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Проводячи уроки у 5-му класі я побачила що, п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою – початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні:
• Зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;
• Зникають попередні дитячі інтереси, з’являються нові;
• Виникає в деяких учнів прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;
• Діти цього віку потребують особливої уваги до себе.
Труднощі в їх вихованні зникають, коли батьки враховують нові потреби і запити дитини.
Молодший підліток – допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.
Під впливом складнішого змісту навчання в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають в суперечки, вимагають додаткових доказів. Їх інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.
Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) 5-класника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.
Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмету. Успіхи, пов’язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес і невдачі, (особливо часті) значною мірою знижують його. Інтереси 5-класника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.
Що викликає стрес у п’ятикласників?
Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушується сон, апетит.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.
Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.
4. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
5. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
6. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
7. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
8. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
9. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Коли дитині нічого не цікаво
Батьківські збори для батьків 1 – 4 класу.
Серед багатьох проблем сучасного дитинства батьки та вчителі часто стикаються з відсутністю в дітей інтересу до будь-чого: пізнання, діяльності, інших людей, світу. Часом, виконуючи певні дії, діти не відчувають до них інтересу, бажання вникнути, довідатися, зрозуміти. Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес, чому гаснуть очі й виникає протиприродна віку апатія, байдужість і втома, вичерпується натхнення?
Нудьга (за словником Володимира Даля) визначається як тяжке відчуття млявого, бездіяльного стану душі, томління. Нудьга – протиприродний дитячому віку стан. Ще К. Ушинський писав, що в дитини від природи немає душевної ліні.
У психології такий стан називається низьким рівнем розвитку пізнавального інтересу. Пізнавальний інтерес входить у структуру особистості: від того, як і в якому напрямку розвивається особистість, від її спрямованості залежить розвиток пізнавального інтересу. Сприятливий вік для розвитку інтересу до пізнання – це вік чомучок. Дошкільник – істота допитлива, жива й активна. І часом нескінченні «Чому?» не можна ігнорувати. Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес? Ці причини можна осмислювати по різному. Визначають кілька варіантів.
Варіант перший. Його відлуння можна знайти в казках у вигляді образів розпещених і стомлених нудьгою старших дочок та синів, цариць і принцес. Здогадатися про причину нудьги в цьому випадку неважко. Це – достаток (коли в дитини все є). Достаток, який батьки вважають ознакою позитивною, пов’язаною з виконанням батьківського обов’язку та виявом любові до дітей, може викликати нудьгу, зневагу до речей і людей, знижує пізнавальний інтерес. Іноді достатком підмінюють любов. Як свідчить досвід, не завжди достаток є джерелом щастя і радості дітей, часто навпаки.
У дошкільників, наприклад, розумний брак може стати джерелом розвитку спритності, кмітливості, уяви. У сюжетно-рольовій грі іграшки замінюють так званими заступниками. Наприклад, паличка може стати ножиком, кубик – столом або будинком, камінчик – машиною, а старий пеньок – літаком. Заваліть дитину іграшками – і в неї не буде потреби придумувати, шукати. У школярів так само. Достаток речей, інформації, потоку відчуттів від комп’ютерних ігор може гасити інтерес і викликати нудьгу. Учителям відомо, що певний брак знань може викликати творчий пошук, а перевантаженість інформацією гальмує живий пізнавальний інтерес. Тому репродуктивні методи, коли знання просто передаються вчителем учням, неефективні. Без постановки запитань, що спонукають згадувати, порівнювати, відшукувати, думати, або постановки навчальних завдань, суперечностей, які вимагають зусиль розуму чи пошукової колективної роботи, немає творчої активності. Тому не завжди брак є негативним чинником, а достаток позитивним.
Варіант другий. Якщо, в родини домінують вузько утилітарні інтереси, де немає місця інтересу до світу, до інших, до самого себе, але є меркантильний інтерес до світу в аспекті: «Яку вигоду я можу з цього одержати?», або «А що мені це дасть?», то в такій родині пізнавальний інтерес підмінюється звичайною цікавістю, адже будь-яка примітивізація опускає людину на нижчий рівень пізнання, аж до згасання пізнавального інтересу, що викликає нудьгу, апатію й паралізує активність. Культивування у родині примітивних інтересів вигоди, достатку і використання того, що потрапить під руку (людей, ситуації, матеріальних благ), для своєї вигоди атрофує моральне почуття, живий інтерес до людей і світу. Коли моральне почуття не в пошані. Його ігнорують, потопаючи в побуті та суєті, у відриві від природи, тоді мимоволі створюються інші домінанти: замість домінанти пізнання або допомоги – домінанта споживання й застрявання на собі. У пошуках матеріальних благ і ефемерного розвитку забувається особистість.
Варіант третій. Один із найсумніших варіантів, коли відсутність інтересу в дітей викликана відсутністю інтересу й любові до них з боку дорослих, навіть якщо в дітей є іграшки, комп’ютер і всілякі матеріальні блага. Явище, коли потреба в любові батьків не задоволена, називається госпіталізмом. Як правило діти компенсують цей недолік комп’ютерними іграми, що призводять до залежності, порушення спілкування та інших відхилень у розвитку.
Що ж потрібно робити, щоб у дітей не був загублений інтерес? Які ліки від нудьги і втрати інтересу до життя?
Усе те, що виховує особистість, одухотворює та збагачує її, робить чистішою й сильнішою. Якщо дитина чинить щось хороше, то навряд чи їй буде нудно. Такі справи приносять радість і задоволення, благотворно впливають на особистість, є джерелом бажань, настроїв і станів. Але для такої діяльності повинні бути створені певні умови. Одна з таких умов – створення творчої атмосфери, що пробуджує думку розкриває особистість із усіма її обдаруваннями, створює радість – робить людину творцем. Важливою умовою для розвитку інтересу є виховання працьовитості, волі та здатності долати труднощі.
Виховання працьовитості і волі.
Це важливий момент, тому що інколи діти, хоч у них і є пізнавальний інтерес, виявляються пасивними, бо не вміють долати труднощі, мають слабку волю або не відчули радості праці. Праця є тією формою організації життя, в якій формується воля. Поступове залучення до праці (завжди є справи вдома і люди, котрі потребують допомоги), впорядковане й організоване життя родини, доцільний режим – види діяльності, в яких виховується воля. У «Лекціях для батьків» А. Макаренко перераховує деякі види дитячої роботи вдома: поливати квіти, витирати пилюку, мити посуд, годувати тварин, прибирати в кімнаті або квартирі, пришивати ґудзики, допомагати на кухні тощо.
Чому іноді людині важко виконувати якусь добру справу або зробити моральний вчинок? Чому в неї немає на це сили? Енергію вольовому акту дає провідний мотив. Якщо ж моральний мотив не стає провідним, то сили на виконання не має. Тому виховання волі по за моральними мотивами втрачає сенс, може набувати характеру егоїстичної та зловмисної волі, що в дітей іноді переходить у свавілля.
Створення творчої атмосфери
Розуміння того, що світ такий дивний, складний і прекрасний, може з’явитися, якщо навчити дитину дивуватися й приглядатися не до шикарних вітрин магазинів і строкатих обкладинок журналів, а, наприклад до складного й організованого життя мурах, до якого-небудь приладу, прекрасної книжки, картини, зірок… і всієї світобудови. Творче ставлення до життя можливе, якщо людина відчула в собі Творця. Творче середовище, клімат створюють в особистому спілкуванні. Відчувши себе особистістю, дитина може відчувати в собі творця, що виключає нудьгу й духовне спустошення.
Достаток, примітивізація життя, госпіталізм, порушення спілкування, комп’ютеризація, перевантаження інформацією та враженнями, чуттєві інтенсифікації ( або інтоксикації), може й інші не названі ще фактори, які притуплюють інтерес, – єдині у своїй основі. Усі вони обходять стороною особистість, не дають розвинутися вищому началу в людині – осередку бажань, устремлінь, творчій активності й натхненню.

Цікаві факти з психології
1. Ті, хто спить 6-7 годин, менше схильні до ризику передчасної смерті, ніж ті, хто спить по 8 годин. Але у сплячих менше 5 годин ночами в три рази частіше виникають психічні проблеми, ніж у тих, хто спить по 8-9 годин.

2. Немає для людини кращого звуку, ніж його вимовлене ім'я. Перше, що треба запам'ятовувати при знайомстві - ім'я. Чи не посаду, не професію, а ім'я. Це основне правило установки хороших відносин.

3. Щоб швидко заснути треба лягти на спину, витягнутися, розслабити все тіло. Закрити очі і під закритими повіками закотити зіниці наверх. Це нормальний стан очей під час сну. Прийнявши це положення, людина засинає швидко, легко і глибоко. Якщо вірити Віктору Суворову, цією методикою десятиліттями навчають співробітників ГРУ.

4. Психологи визначили, що жінці достатньо всього 45 секунд для того, щоб оцінити незнайомого чоловіка. З них 10 секунд вона будує загальне враження про фігуру, 8 секунд оцінює очі, 7 секунд дивиться на волосся, 10 секунд на губи і підборіддя, 5 секунд - на плечі. А останні 5 дивиться на обручку - якщо вона є.

5. Знання психології робить життя складнішим, а застосування - простішим.

6. Кращим засобом від турбот, тривожності і стресу вчені з Оксфордського університету визнали читання, стверджуючи, що це заняття має більш швидкий ефект на організм. Дивно, але цей спосіб багато кращий за прийом алкоголю, набагато ефективніший прогулянки, чаювання або прослуховування музики.

7. Іноді нерозділене кохання переростає в справжню одержимість і навіть чревате психічними розладами. Такими, наприклад, як синдром Аделі.
Синдром Аделі - це тривала хвороблива любовна одержимість іншою людиною, яка залишається без відповіді.

8. Проаналізувавши більше мільярда твітів, опублікованих під час великих спортивних змагань, вчені встановили, що чим «голосніші» і впевненіші заяви сперечальника, тим більше у нього шансів отримати перемогу в дискусії. Іншими словами, говоритіть впевнено, навіть якщо знаєте, що неправі.

9. Якщо людина намагається щось згадати, але при цьому продовжує дивитися вам в очі, будьте впевнені - вас обманюють.

10. Жінки відчувають себе коханими, спілкуючись лицем до лиця зі своїм партнером, чоловіки, навпаки, відчувають емоційну близькість у спілкуванні, коли вони працюють, грають, або розмовляють, сидячи поруч з партнеркою.